Літо назавжди – повільніший варіант

Літо назавжди

Read Full Post »

ОТ УЖЕ Й ЗИМА

Перший сніг застеляє поля. Вічним сном засинає земля. Треба йти, а ми все ще сидим гуртом, Наша свічка горить, і у чарках стоїть Недопите вино.
  Хто мовчить про [...]

Read Full Post »

Василь Герасим’юк і Костянтин Москалець

Василь Герасим’юк і я, сиріч Костянтин Москалець

Originally uploaded by moskalets

Read Full Post »

Для Троянди

Костянтин Москалець

 
Для Троянди

            Rose, oh reiner Widerspruch, Lust,

            Niemandes Schlaf zu sein Unter soviel

            Lieder.

 
I

Руйнуючи свою безмовну самотність,

Я нищу свою свободу.

 
Люди не ті, за кого їх вважають;

Не ті, за кого видають себе;

І не такі, якими видаються самим собі.

 
Постійно стережися

Великої зараженості і заразності

Кожної людини без винятку.

 
В боротьбі за викривлене

І демонічне життя та відповідний світогляд

Ця п’яна і задурманена істота

Здатна винищувати [...]

Read Full Post »

Владарка мовчань

Є тільки дикої яблуні квіт, вельон біло-рожевий,
впала вона вже давно, але все ще триває життя –
лежачи квітне, ніким не помічена, в хащах,
квітне для себе, а бджоли спивають нектар
і таїну бережуть, повертаючись після причастя.
 
О, зроби нам гніздо, заховай і його в пелюстках,
крізь усі палімпсести призахідних хмар незліченних
научи нас читати найперше, єдине мовчання,
що записане в небі [...]

Read Full Post »

Знаєш, мабуть…

* * *
Знаєш, мабуть, я знаю таке, що сприймають як дотик дівочий.
Пояснити його? Передати комусь? Чи продати,
підкорившись невільним засадам свобідного ринку
у кривавому світлі Покрови, без тебе…
 
Це вагання перед народженням, спроба втиснути лад
у контекст осяйного хаόсу, дати правила хоті, потреба
научити слова бути знову твердими – як речі
у примарному світлі Покрови, у передзим’ї.
 
Хай живе самоціль: безкінечні листи [...]

Read Full Post »

* * *

холодний падолист вологі пасма диму сурма над водами проклятими і міст далеко в небі сяє аметист розкішного утраченого риму
далеко рідний край стрункі його собори і сніг далеко – чистий золотий і триєдине втілення мети і вічні голоси дітей знадвору
ти знов поквапився воскреснути – і от заранні пошуки добірного народу не принесли сподіваного плоду [...]

Read Full Post »

Windows Live Writer

Завантажив собі новий блог-клієнт, тепер випробовую.
Невиправна я сова, незабаром третя ночі…

 
“…О відсторонені і горді сови!
Куди зникає ваш безшумний лет,
Коли застугонять копита дужі
Юрби кентаврів пролетаріату,
Коли сирени та фотомоделі
Заскиглять навісний солодкий спів?
Тоді ви сидите в гаю олив;
Егіда совоокої богині
Ховає спокій ваш у власнім тіню,
І вас немає в очевиднім світі,
В той час, коли ви є у [...]

Read Full Post »

В очікуванні Троянди

Ти знову снилася мені сьогодні – а за вікном у цей час летіли перші сніги і лягали на голодну землю, і танули. Я чув крізь сон, як скрапували танучі сніги, чув безшумний лет їх – і продовжував блукати з тобою маленьким передріздв’яним містечком, шукаючи помешкання, винайняте нами на короткий час у старої неохайної жінки; помешкання [...]

Read Full Post »

Володимир Кашка. З поеми “Методика-музика”

. . . . .
    Тут: неспинне стретто мурів, уламки стін,що вписані у течії весняні, крилаті двері вороннямшугають понад бойовиськом істин,вибитим копитами кентаврів, -очима всіяна пустеля, лиш струни поглядівна білім грифі хмари химерним мертвим павутиннямвиснуть, -і даленіє плач невисіяних квітів.    А тут: ми – сіль легка у чорних водах ночі -розчинимось дотла, кохана, до [...]

Read Full Post »