Перечитую “Українське письменство” Зерова, пара сотень сторінок лишилася, і бачу, як звужується для нього коло вільного вислову, обрій властивих йому тем, як змушений він (може, задля заробітку) писати про третьорядного російського перекладача творів Тараса Шевченка, потроху засвоюючи огидну революційну новомову, пролеткультівську фразеологію – і звичайну людську обережність. Хоча вона не врятувала, і потім, після репресій [...]
Архів категорії: ‘ДАК’
“Ця” країна
Posted in ДАК, микола зеров, історія літератури, tagged володимир кашка, микола зеров on Грудень 12, 2007 | 2 Comments »
“Автометодика”
Posted in ДАК, tagged володимир кашка on Грудень 12, 2007 | Leave a Comment »
Сьогоднi вдова Кашки, Ганна, подарувала "Автометодику" – книгу йоговiршiв i коротких прозових фрагментiв, якi ми любили називатипо-японському: дзуйхiцу. До цiєї книги, яка щойно вийшла в Чернiговi,включено також спогади Галi i Миколи Тузiв, Юрка Ананка, мою давнюстаттю про ДАК "Воскресiння чаю", а також доволi iнформативнуавтобiографiю. Ця книжка значно ширше репрезентує творчiсть Кашки,насамперед за рахунок великого блоку [...]
Костянтин Москалець і Володимир Кашка. Фото М. Туза
Posted in ДАК, tagged ДАК, кашка, москалець, туз on November 5, 2007 | Leave a Comment »
Костянтин Москалець і Володимир Кашка. Фото М. Туза
Originally uploaded by moskalets
Володимир Кашка подарував мені “Гру в бісер” 21 січня 1979 р. З тих пір вона супроводжує мене все життя. А сам Володя помер рік тому, читаючи в передсмертному маренні свої чудові, до цих пір мало кому відомі вірші…
“Чаю воскресения мертвых”
Posted in ДАК on Жовтень 19, 2007 | 1 коментар »
Костянтин Москалець
Воскресіння чаю
(уривок)
«…Теплої пори чай пили на свіжому повітрі, за столиком, укопаним під яблунею; в дощ і восени, коли ще не вдарили приморозки – в майстерні Кашки, за його робочим верстатом, що водночас слугував письмовим столом; узимку – на кухні.
Розливає чай і слідкує за тим, щоб чашки не залишалися порожніми, так само господар. Під час [...]
Чомусь Рільке
Posted in ДАК on Жовтень 19, 2007 | 1 коментар »
Ті, юнацькі роки, коли ми з Кашкою і Тузом читали Рільке у забитій радянській провінції, де практично все найістотніше було або під забороною, або недосяжне – ті роки, ті чаювання, читання ті здаються такими ж малоймовірними, як розмова Крішни з Арджуною перед боєм. Вони – і “Гіта”, і юнацьке братство – перебувають в однаково міфічному [...]