«Вірш «Вона» з плином часу перетворився на своєрідну творчу візитку Костянтина Москальця. Покладений на музику, цей вірш здобув надзвичайну популярність, особливо серед молодіжної аудиторії. Однак «Вона» — це не лишень історія того етапу розвитку української естради, коли ще все було відносно чесно та справедливо, коли ще не був сформований український шоу-бізнес з відповідними законами зіркоробства, розвинутими технічними можливостями «підтримки» голосу; коли важило більше на індивідуальному таланті та здібностях виконавців. Текст пісні також передає прикмети соціально-культурного часу кінця 1980-х: напівбогемна тусовка однодумців, котрі п’ють «дешеве вино», співають та розмовляють про прекрасне; «русифіковані міста», до яких усі будуть змушені повернутися, тощо.
Але й не тільки це. Було б суттєвим спрощенням зводити усе тут до історії нещасливого кохання, де постає такий знайомий мотив «не судилося» — чи то дівчина не відповідає на хлопцеві залицяння, чи то безсердечна доля розводить їх у різні боки. Справді, любовний мотив закладає фундамент тексту, однак звична love story набуває тут чіткої проекції у трансцендентне, локальна життєва подія екстраполюється в універсальні буттєві виміри».
